Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 913/843/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 р. (головуючий суддя Шепітько І.І., судді Бондаренко В.П., Медуниця О.Є.)та на ухвалуГосподарського суду Харківського області від 24.12.2014 р. (суддя Шарко Л.В.)у справі№ 913/843/14 Господарського суду Харківського областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод"простягнення 172.540.571,43 грн.,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачаВітюк В.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2014 р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 р., зупинено провадження у справі № 913/843/14 до вирішення по суті Господарським судом міста Києва справи № 910/27839/14 за позовом ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" до ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного Договору №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 р.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду по суті.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України. Доводи касаційної карги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги приписи п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" заборгованість за Кредитним договором № 13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 р. в сумі 19.304.158,81 доларів США 81 цент, що за офіційно встановленим курсом НБУ 8,938 за 1 долар США станом на 24.02.2014 р. складає 172.540.571,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 р. розгляд справи призначено на 17.11.2014 р.

22.12.2014 р. представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження по справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" про стягнення заборгованості за кредитним Договором №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 р. до вирішення по суті справи №910/27839/14 за позовом ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" до ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного Договору №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 р., яка розглядається Господарським судом міста Києва.

Задовольняючи клопотання відповідача, суди дійшли висновку про те, що факти, які будуть встановлені у ході розгляду справи №910/27839/14 матимуть значення для вирішення даної справи по суті, оскільки встановлення факту недійсності кредитного Договору №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 р. може вплинути на оцінку доказів у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, пов'язаної з нею обставинами та доказами.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 передбачено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" заборгованості за Кредитним договором №13/046/2007-КЛТ (зі змінами та доповненнями), який укладено 29.05.2007 р.

Предметом позову у справі № 910/27839/14, порушеній Господарським судом міста Києва за позовом ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" до ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Кредитпромбанк", є визнання кредитного Договору №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 р. недійсним з моменту укладення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний Договір №13/046/2007-КЛТ не відповідає вимогам ст. 215 ЦК України, оскільки на момент його укладення суперечив вимогам Закону.

Колегія суддів враховує позицію, викладену в п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», згідно з якою, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Разом з тим, судами встановлено, що у пов'язаній справі № 910/27839/14 призначено судову почеркознавчу експертизу, в т.ч. щодо підписання спірного договору уповноваженими особами, проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України.

Таким чином, у справі № 910/27839/14 підлягають встановленню не лише обставини дійсності спірного правочину, а також і те, чи є він укладеним чи ні з моменту його підписання в розумінні цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у разі визнання кредитного договору недійсним господарським судам слід керуватися приписами статей 216, 1057-1 ЦК України щодо правових наслідків недійсності такого договору та за заявою сторони визначати грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю з урахуванням сплачених позичальником сум основного зобов'язання, відсотків за користування кредитними коштами, комісійних винагород банку тощо.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів, що неврахування обставин, встановлених під час розгляду справи № 910/27839/14, може утруднити правильне вирішення спору в даній справі.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. у справі № 913/843/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова